Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 904/2984/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є. Борденюк, Д. Кривди, С.Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57" на постановувід 23.05.2016Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/2984/15за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57" доДочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Колективного підприємства "Альянс" провизнання недійсною додаткової угоди №1 від 24.06.2010 до договору поставки №1262 від 18.06.2010за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57", Колективного підприємства "Альянс" провизнання недійсним договору про відступлення права вимоги №21/03-17 від 21.03.2012 та додаткової угоди до нього від 05.04.2012 у судове засідання прибули представники:ТОВ "Дорожньо-будівельне управління №57" Ємельянова О.О. (дов. від 04.01.2016),ДП "Дніпропетровський облавтодор"Фрейдун О.М. (дов. від 28.01.2016),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне Управління №57") звернулось до господарського суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Колективного підприємства "Альянс" про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 24.06.2010 до договору поставки №1262 від 18.06.2010.

ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні Дороги України" подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №21/03-17 від 21.03.2012 та додаткової угоди до нього від 05.04.2012, що укладені між КП "Альянс" та ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016 (колегія суддів: Р.Новікова, С. Юзіков, І.Мельниченко) у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволений.

Судове рішення мотивоване наступним.

Між КП "Альянс" (постачальник) та ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі начальника філії "Покровський райавтодор" (покупець) укладений договір поставки №1262 від 18.06.2010 (договір-1), за умовами якого постачальник зобов'язується продати покупцеві, а покупець зобов'язується купити фарбу для розмітки автомобільних доріг АК-2С, склокульки.

Загальна вартість договору становить 98 872 грн (п.2.2 Договору-1).

Пунктами 3.1-3.5 договору-1 сторони домовились, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари у строк 2 днів з часу подання відповідної заявки покупця; безпосереднім одержувачем товару є філія покупця, представники якої діють на підставі довіреності та Положення про філію.

Постачальнику, за погодженням з покупцем, надається право дострокової поставки товарів, причому покупець зобов`язаний прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах цього договору.

Поставка товарів здійснюється шляхом самовивозу товару філією покупця, представники якої діють на підставі довіреності та Положення про філію. Датою поставки вважається дата отримання товару філією покупця.

Згідно п. 9.1 договору-1 останній діє з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками.

У подальшому, між КП "Альянс" (первісний кредитор) та ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги №21/03-17 від 21.03.2012 (далі - договір-2).

Відповідно до умов цього договору (з урахуванням додаткової угоди від 05.04.2012), первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору поставки №1262 від 18.06.2010 (основний договір), укладеного між первісним кредитором та ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні Дороги України" (боржник).

Право вимоги до нового кредитора переходить з 01.01.2014, за умови несплати боржником суми боргу первісному кредитору.

За договором-2 новий кредитор одержує всі права первісного кредитора за основним договором, в т.ч. право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному основним договором, а саме 98 855,28 грн.

Як зазначає ТОВ "Дорожньо-будівельне управління №57" у судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №904/8751/14, яке відбулося 02.04.2015, стало відомо про додаткову угоду №1 від 24.06.2010 до договору поставки №1262 від 18.06.2010, яка обмежує право сторони на відступлення права вимоги.

КП "Альянс" в особі директора Трещевої О.Р. та ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі начальника філії "Покровський райавтодор" Савченко М.М. підписано та засвідчено печатками підприємств додаткову угоду №1 від 24.06.2010 до договору №1262 від 18.06.2010.

Вказаною угодою вносились зміни до декількох пунктів договору-1, зокрема, п. 10.3 договору-1 доповнено реченням наступного змісту: "У зобов'язаннях, що виникають за даним договором не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обов'язків за даним договором третім особам".

Позивач вважає, що зміст додаткової угоди №1 від 24.06.2010 до договору поставки №1262 від 18.06.2010 суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; оспорювана додаткова угода обмежує право сторони на відступлення права вимоги за договором поставки, тобто не відповідає його внутрішній волі і волевиявленню, що є підставою для визнання її недійсною.

Однак, пояснення теперішнього заступника керівника КП "Альянс" відносно того, що додаткова угода №1 від 24.06.2010 до договору №1262 від 18.06.2010 не підписувалась підприємством, не є доказом недійсності спірної додаткової угоди. Додаткова угода укладена 24.06.2010, наказ про призначення Арутюняна Р.Г. новим директором КП "Альянс" видано 16.11.2010.

В обґрунтування заявлених вимог позивач за первісним позовом посилається на підробку підпису та печатки КП "Альянс" на спірний додатковій угоді, порушення вказаного угодою прав та інтересів ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" норм ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2015 у справі №904/2984/15 призначено судово-технічну експертизу, але матеріали справи були повернені до суду з огляду на неможливість надання висновку судової технічної експертизи через відсутність документів.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими він пов'язує недійсність оспорюваної додаткової угоди.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволені первісного позову.

Щодо зустрічного позову, місцевим господарським судом зазначено наступне.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, договір про відступлення права вимоги №21/03-17 від 21.03.2012 та додаткову угоду до нього від 05.04.2012 слід визнати недійсними.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд задовольнив зустрічні позовні вимоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (колегія суддів: Е. Орєшкіна, І. Сизько, Л. Широбокова) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016 залишене без зміни.

Апеляційним господарським судом підтримані висновки місцевого господарського суду, а також, разом з тим, зазначено наступне.

На вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду оригінал спірної додаткової угоди сторонами не поданий.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи №904/8751/14 Дніпропетровським апеляційним господарським судом, Філією "Покровський райавтодор" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надано завірену копію додаткової угоди №1 від 24.06.2010, оригінал якої оглянуто колегією суддів у судовому засіданні.

У подальшому оригінал спірної додаткової угоди вилучено слідчим СВ Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області на підставі ухвали Бабушкінського районого суду м. Дніпропетровська від 16.07.2015 та надіслано на адресу ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні Дороги України", який, за його твердженням, ним не отримано.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 у справі №123/3318/13-к, на який посилається позивач за первісним позовом, не встановлено обставин злочинної діяльності Трещевої О.Р. упродовж 2009 року - 2010 року відносно укладання спірної додаткової угоди та юридичних осіб, що були її сторонами.

З посиланням на вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без зміни.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Первісний позов заснований на посиланнях про фальсифікацію додаткової угоди №1 від 24.06.2010.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем за первісним позовом не доведені обставини фальсифікації додаткової угоди №1 від 24.06.2010, з огляду на що, враховуючи положення ст. 204 Цивільного кодексу України (презумпція правомірності правочину), рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову є обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст.1 ГПК України особа має право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позов про визнання договору недійсним може бути заявлений стороною такого договору або іншою особою, за умови доведення нею порушення її прав оспореним договором. При цьому, порушення таких прав має бути наявним в момент укладення відповідного договору.

Договір поставки №1262 від 18.06.2010 не міг порушувати права Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57" у момент його укладення, так як договір про відступлення права вимоги №21/03-17 датований 21.03.2012.

Разом з тим, відповідно до ст.519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Враховуючи вказане, вимога про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 24.06.2010 є правом та пріоритетом Колективного підприємства "Альянс", як первісного кредитора, та не може бути заявлена ТОВ "Дорожньо-будівельне управління №57", як особою, що за твердженням якої, вона є новим кредитором.

Зустрічний позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №21/03-17 від 21.03.2012 заснований на обставинах обмеження права сторін договору поставки №1262 від 18.06.2010 на відступлення права вимоги у спосіб укладення додаткової угоди №1 від 24.06.2010.

З огляду на мотиви відмови у первісному позові, задоволення судами попередніх інстанцій зустрічних позовних вимог є обґрунтованим.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються.

Відповідно до п.1.1, п.4.1 договору відступлення права вимоги №21/03-17 від 21.03.2012 (з урахування змін, внесених додатковою угодою від 05.04.2012) право вимоги до нового кредитора переходить з 01.01.2014, за умови несплати боржником суми боргу первісному кредитору; первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують вимоги до боржника у термін до 01.01.2014.

Отже, договір відступлення права вимоги №21/03-17 від 21.03.2012 (з урахування змін, внесених додатковою угодою від 05.04.2012) не визначає і не міг визначити конкретний обсяг права вимоги первісного кредитора станом на 01.01.2014 (визначений сторонами момент переходу права вимоги), оскільки з моменту укладення відповідної додаткової угоди до 01.01.2014 боржник зобов'язаний був сплачувати суму боргу.

Також, додаткова угода від 05.04.2012 містить посилання про відсутність можливості передачі первісним кредитором новому кредитору документів, що засвідчують відповідні права.

Враховуючи викладене вище, зміст Договору відступлення права вимоги №21/03-17 від 21.03.2012, яким визначений перехід права вимоги за умови наявності боргу у майбутньому, а також зафіксована відсутність можливості передати документи, що засвідчують відповідні права, суперечить положенням ст.ст. 514, 517 ЦК України.

З огляду на вказане, підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень, якими у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволений, слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 904/2984/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил